Выдубицкий монастырь и сиреневый рай в Киеве
Место живой истории Киевской Руси, святое место в Украине. Святое уже только потому, что здесь за 1000 лет его существования искали божественный свет тысячи людей, как мирских, так и монахов. Выдубицкий монастырь - это один из древнейших монастырей Киева, построенный в 1070-1080 годах сыном Ярослава Мудрого князем Всеволодом.
Монастырь построили на берегу Днепра на месте переправы через реку.
Его расположение в оживленном месте принесло рост и процветание монастырской жизни.
За первые 120 лет своего существования монастырь быстро стал центром светской и политической жизни Киева и княжеского двора. Здесь князья устраивали переговоры, собирали рать и молились перед походами. В монастыре жили и работали многие учёные монахи. Обратной стороной близости к реке явилось затопление и подмывание Михайловской церкви. Архитектор Милонег в конце XII века спроектировал подпорную стену. Простояла подпорная стена с церковью 400 лет, что тоже не малый срок, но все же и стена и сторона церкви, обращенная к Днепру рухнула, завалился алтарь и купол, что неудивительно с учетом того, что монастырь находится внизу, под горой и к нему стекает вода с горы и могучий Днепр рядом. В настоящее время под монастырем находится болото и система дренажей и колодцев.
Восстановили Михайловскую церковь в 1769 году. Она приобрела новый вид.
Почти триста лет назад восстановили и теперь она выглядит, как новая. Вот это древние корни веры!
Между Михайловской церковью, Георгиевским собором и трапезной находится ухоженный сквер с цветами и лавочками.
В мае все цветет и благоухает.
Несколько минут отдыха на лавке наполняет нас умиротворением, благостью и спокойствием.
Не удивительно, что тут приходит спокойствие. Ведь это не просто сквер, а место успокоения знаменитых людей прошлых эпох.
На одноэтажном здании с лицевой стороны висит табличка с указанием “Храм Преображення господнього” 1701 рік.
Над входом в храм и трапезную издалека заметен герб с перекрещенными стрелами и луком.
Это герб генерального есаула Войска Запорожского Михаила Миклашевского, на деньги которого была построена трапезная, Георгиевская церковь и Спасская церковь в Выдубицком монастыре. В Георгиевской церкви он был захоронен, где и пребывал в вечном сне до тех пор пока большевики не разрушили место его упокоения. Часть мощей Миклашевского сумели вывезти в Канаду. Совсем недавно из Канады вернули мощи полковника Миклашевского в Георгиескую церковь, где они пребывают в подземелье, ожидая перезахоронения. Спустившись в подземный ход можно увидеть коробку с мощами.
Георгиевский собор выглядит красавцем, сияют золотыми красками иконы и росписи.
Где бы я ни была, я всегда, случайно! попадаю в храмы Святого Георгия.
Удивилась я этому в первый раз в Стамбуле, когда таксист перепутал храмы. Теперь я притяжение Святого Георгия принимаю, как то, что так и должно быть. Алтарная часть храма оформлена в необычном стиле, в золоченых листьях.
Мне понравилось изображение архангела Гавриила с лилиями в руке и в красном платье с цветами.
Мне захотелось войти в трапезную, уж очень оттуда веяло стариной и чем-то вечным.
Сводчатые окна со стенами толщиной около метра, расписные потолки и стены, старинные иконы.
Я поставила свечу за Украину, за ее процветание и мир. Хорошее место.
Через верхние ворота мы вышли из Выдубицкого монастыря
и попали в сиреневый рай,
в аромат цветущей сирени,
добавивший нам полного блаженства, пусть и на несколько часов.
3 мая 2025г.
в статье использованы материалы:
из Википедии
из YouTube https://www.youtube.com/@STEPANETS
Видубицький монастир та бузковий рай у Києві.
Місце живої історії Київської Русі, святе місце України. Святе вже тільки тому, що тут за 1000 років його існування шукали божественне світло тисячі людей як мирських, так і ченців. Видубицький монастир - це один із найдавніших монастирів Києва, збудований у 1070-1080 роках сином Ярослава Мудрого князем Всеволодом. Монастир збудували на березі Дніпра на місці переправи через річку. Його розташування у жвавому місці принесло зростання та процвітання монастирського життя. За перші 120 років свого існування монастир швидко став центром світського та політичного життя Києва та княжого двору. Тут князі влаштовували переговори, збирали рать та молилися перед походами. У монастирі жило і працювало багато вчених ченців. Зворотним боком близькості до річки стало затоплення та підмивання Михайлівської церкви. Архітектор Мілонег наприкінці XII століття спроектував підпірну стіну. Простояла підпірна стіна з церквою 400 років, що теж не малий термін, але все ж таки й стіна і сторона церкви, звернена до Дніпра впала, завалився вівтар і купол, що не дивно з урахуванням того, що монастир знаходиться внизу, під горою і до нього стікає вода з гори і могутній. В даний час під монастирем знаходиться болото та система дренажів та колодязів.
Відновили Михайлівську церкву 1769 року. Вона набула нового вигляду. Майже триста років тому відновили, і тепер вона виглядає як нова. Ось це стародавнє коріння віри!
Між Михайлівською церквою, Георгіївським собором та трапезною знаходиться доглянутий сквер із квітами та лавочками. У травні все цвіте та пахне. Кілька хвилин відпочинку на лавці наповнює нас умиротворенням, добротою та спокоєм. Не дивно, що тут приходить спокій. Адже це не просто сквер, а місце заспокоєння відомих людей минулих епох.
На одноповерховому будинку з лицьового боку висить табличка із зазначенням “Храм Преображення Господнього” 1701 рік. Над входом у храм і трапезну здалеку помітний герб із перехрещеними стрілами та луком. Це герб генерального осавула Війська Запорізького Михайла Миклашевського, на гроші якого було збудовано трапезна, Георгіївська церква та Спаська церква у Видубицькому монастирі. У Георгіївській церкві він був похований, де й перебував у вічному сні, доки більшовики не зруйнували місце його упокою. Частину мощів Миклашевського зуміли вивезти до Канади. Нещодавно з Канади повернули мощі полковника Миклашевського в Георгієську церкву, де вони перебувають у підземеллі, очікуючи перепоховання. Спустившись у підземний хід, можна побачити коробку з мощами. Георгіївський собор виглядає красенем, сяють золотими фарбами ікони та розписи. Де б я не була, завжди випадково! потрапляю до храмів Святого Георгія. Здивувалася я цьому вперше у Стамбулі, коли таксист переплутав храми. Тепер я вже тяжіння святого Георгія приймаю, як те, що так і має бути. Вівтарна частина храму оформлена в незвичайному стилі, у позолоченому листі. Мені сподобалося зображення архангела Гавриїла з ліліями в руці та в червоній сукні з квітами.
Мені захотілося ввійти в трапезну, дуже вже звідти віяло старовиною і чимось намоленим, вічним. Склепчасті вікна зі стінами завтовшки близько метра, розписні стелі та стіни, старовинні ікони. Я поставила свічку за Україну, за її процвітання та світ. Гарне місце.
Через верхні ворота ми вийшли з Видубицького монастиря і потрапили до бузкового раю, в аромат квітучого бузку, що додав нам повного блаженства, нехай і на кілька годин.
3 травня 2025р.
Все путешествия. Отчеты по странам
Выдубицкий монастырь и сиреневый рай в Киеве. Май 2025
Черновцы. Буковина. Украина. Апрель 2025
Черновцы. Цецино. Украина. Апрель 2025
Дива Голосеевского леса. Киев. Март 2025
Білгород-Дністровський - найдавніше місто в Україні
Лысая гора в Киеве весной 24 г.
Киево-Печерская лавра. Киев 23г
Дуби-чаклуни в Запорізькому краї 3 вересня 23
Бельское городище. Гелон и Скифия
Маленькие города Украины-острова прошлого.Ахтырка. Котельва
Легенды и реальности острова Кодацкий
Курган и кромлех в Новоалександровке
